Питання обмеженості енергетичних ресурсів
та їх неощадливого використання з кожним роком набувають все більшої ваги.
Світова спільнота вживає
активних дій щодо зменшення негативного впливу людини на планету, підвищення
ефективності використання існуючих ресурсів та пошуку нових, ефективніших
джерел енергії. Згідно з декларацією, підписаною 162 країнами (серед них
Україна), у 1992 за підсумками конференції у Ріо-де-Жанейро сталий розвиток
визначено як пріоритетний напрямок розвитку людства. Екологічний аспект сталого
розвитку передбачає мінімізацію людського впливу на довкілля. Незважаючи на
зусилля світової спільноти з популяризації нетрадиційних джерел енергії та
енергоефективності, більша частина економіки світу досі працює на викопних
енергоносіях. У кінцевому результаті це призводить до катастрофічних змін
клімату, котрі ми спостерігаємо вже тепер. У цій ситуації особливої ваги
набуває питання ефективного використання енергоресурсів. Україна має дуже високу
енергоємність ВВП, або, інакше кажучи, економіка країни є надзвичайно
енергозатратною. Цей показник розраховується як частка вартості енергоресурсів
у ВВП країни. Загалом потенціал енергоефективності будь-якої країни можна
поділити на дві складові: заходи у промисловості та заходи у комунальній сфері.
Світова практика та дослідження
українських вчених доводять, що житлово-комунальна галузь має найвищий
потенціал підвищення енергоефективності. Це пов’язано з тим, що фінансування
галузі здійснюється за залишковим принципом, при дефіциті бюджету коштів
вистачає лише на поточні видатки, без капітальних вкладень. Інвестиційна
привабливість підвищення енергоефективності будівель напряму залежить від
тарифів на енергопостачання (тепло, гаряча вода та електроенергія) – чим вони
вищі, тим швидше повернуться вкладені гроші. Але економічно обґрунтовані тарифи
повинні включати не тільки поточні витрати, а й капітальні та інвестиційні. У
системах комунальної енергетики існують величезні втрати, які становлять 22%
при виробництві, 25% при транспортуванні та 30% при споживанні тепла. Отже,
сукупні втрати досягають 80%. Щороку дорожчає газ, вартість якого є основною
складовою тарифів на теплопостачання. За таких умов отримати економію у формі
вивільнених коштів майже неможливо. У бюджетних установах України відсутній
механізм обліку економії, який дозволив би відобразити фінансову економію,
отриману від скорочення споживання енергоресурсів, у натуральних одиницях.
Адекватним вирішенням цієї проблеми було б визначення економії не у вартісних,
а у натуральних показниках (тоннах, куб.м, або Гкал). Дефіцит доступних
фінансових ресурсів (державних та приватних) для впровадження енергоефективних
заходів є однією із суттєвих проблем.
Законодавством
задекларована участь місцевих рад у кредитних відносинах, але за існуючого
бюджетного законодавства існує багато перешкод для отриманням муніципальних
кредитів. Проблемою є нерозуміння громадянами необхідності скорочення
споживання енергії: енергозбереження для пересічного громадянина щось далеке та
дороге. Це породжено відсутністю належного розгляду цих питань у школах та ВНЗ,
споживацьким підходом до довкілля та відсутністю цілеспрямованої державної
політики з вироблення у громадян енергоощадності.
2. ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ
Законодавство України про енергозбереження
складається із законів України та підзаконних нормативно-правових актів органів
державної влади, прийнятих на національному та місцевому рівнях. Наведений у
даному розділі перелік нормативно-правових актів у сфері енергозбереження
складається із чисельної кількості документів, які регулюють питання
енергозбереження та встановлюють відповідну компетенцію органів державної влади
у даній сфері, наділяючи їх необхідними повноваженнями; деякі нормативно-правові
акти у сфері енергозбереження прямо стосуються питань скорочення використання
енергії, практичних можливостей реалізації заходів із енергозбереження та ін.
Метою законодавства про
енергозбереження є:
- регулювання відносин між
господарськими суб’єктами, а також між державою і юридичними та фізичними
особами у сфері енергозбереження, пов’язаної з видобуванням, переробкою,
транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням
паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР);
- забезпечення заінтересованості
підприємств, організацій та громадян в енергозбереженні, впровадженні
енергозберігаючих технологій, розробці і виробництві менш енергоємних
машин та технологічного обладнання;
- закріплення відповідальності
юридичних і фізичних осіб у сфері енергозбереження.
Закони
України у сфері енергозбереження
1. Закон України «Про
Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до
2020 року» від 21.12.2010.
2. Закон України «Про
основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»
від 05.04.2007.
3. Закон України «Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання заходів з
енергозбереження» від 16.03.2007.
4. Закон України «Про
теплопостачання» від 02.06.2005.
5. Закон України «Про
комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та
використання скидного енергопотенціалу» від 05.04.200.
6. Закон України «Про
альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003.
7. Закон України «Про
внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо
встановлення відповідальності за порушення законодавства про енергозбереження»
від 21.06.2001.
8. Закон України «Про
електроенергетику» від 16.10.1997.
9. Закон України «Про
енергозбереження» від 01.07.1994.
Закон України «Про енергозбереження» є
основою для розроблення та впровадження політики із енергозбереження в Україні,
і на його основі приймаються численна кількість законних та підзаконних
нормативно-правових актів.
Укази
Президента України
1. Указ Президента
України від 28.02.2008 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення ефективного
використання паливно-енергетичних ресурсів».
2. Указ Президента України від 16.06.1999
«Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами,
організаціями та казенними підприємствами».
Постанови
Кабінету Міністрів України
1. Постанова КМУ № 702
від 11.08.2010 «Про затвердження Порядку використання у 2010 році коштів,
передбачених у державному бюджеті для державної підтримки заходів із
енергозбереження через механізм здешевлення кредитів».
2. Постанова КМУ № 704
від 11.08.2010 «Про затвердження Порядку використання у 2010 році коштів,
передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів з підтримки виконання
Енергетичної стратегії України на період до 2030 року в галузі
енергоефективності та відновлювальних джерел енергії».
3. Постанова КМУ № 591
від 14.07.2010 «Про затвердження порядку використання у 2010 році коштів,
передбачених у державному бюджеті на виконання Державної цільової економічної
програми енергоефективності на 2010-2015 роки».
4. Постанова КМУ № 243
від 01.03.2010 «Про затвердження Державної цільової економічної програми
енергоефективності на 2010-2015 роки».
5. Постанова КМУ № 263
від 25.03.2009 «Про порядок переведення підприємств на резервні види палива».
6. Постанова КМУ № 935
від 22.10.2008 «Про організацію державного контролю за ефективним
(раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів».
7. Постанова КМУ № 444
від 14.05.2008 «Питання ввезення на митну територію України енергозберігаючих
матеріалів, обладнання, устаткування та комплектуючих».
8. Постанова КМУ № 241
від 14.03.2001 «Про використання бюджетних асигнувань на виконання
енергозберігаючих проектів».
9. Постанова КМУ № 1071
від 07.07.2000 «Про деякі заходи щодо раціонального використання
паливно-енергетичних ресурсів».
10. Постанова КМУ № 1040
від 27.06.2000 «Про невідкладні заходи щодо виконання Комплексної державної
програми енергозбереження України».
11. Постанова КМУ № 1039
від 29.06.2000 «Питання державної інспекції з енергозбереження».
12. Постанова КМУ № 2183
від 30.11.1999 «Про скорочення енергоспоживання бюджетними установами,
організаціями та казенними підприємствами».
13. Постанова КМУ № 1094
від 15.07.1998 «Про державну експертизу з енергозбереження».
14. Постанова КМУ № 1505
від 31.12.1997 «Про Програму державної підтримки розвитку нетрадиційних та
відновлюваних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики».
15. Постанова КМУ № 786
від 15.07.1997 «Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних
ресурсів у суспільному виробництві».
16. Постанова КМУ № 751
від 15.07.1997 «Про Програму заходів щодо скорочення споживання природного
газу».
17. Постанова КМУ № 244
від 19.03.1997 «Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив
Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм
та міжнародних і європейських стандартів».
18. Постанова КМУ № 699 від 02.09.1993
«Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних
ресурсів в народному господарстві».
Розпорядження
Кабінету Міністрів України
1. Розпорядження КМУ №
1425-р від 25.11.2009 «Про затвердження плану заходів, спрямованих на
формування в суспільстві свідомого ставлення до необхідності підвищення
енергоефективності на 2010-2011 роки».
2. Розпорядження КМУ №
466-р від 28.04.2009 «Про заходи щодо зменшення обсягів споживання енергетичних
ресурсів у бюджетній сфері».
3. Розпорядження КМУ №
217-р від 12.02.2009 «Питання організації виробництва та використання біогазу».
4. Розпорядження КМУ №
1567-р від 17.12.2008 «Про програми підвищення енергоефективності та зменшення
споживання енергоресурсів».
5. Розпорядження КМУ №
1337-р від 16.10.2008 «Про здійснення заходів щодо скорочення споживання
електричної енергії бюджетними установами».
6. Розпорядження КМУ №
1334-р від 16.10.2008 «Про схвалення пріоритетних напрямів діяльності у сфері
енергоефективності та енергозбереження на 2008-2009 роки».
7. Розпорядження КМУ № 145-р від
15.03.2006 «Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030
року».
Накази
органів державної влади
1. Наказ Національного
агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних
ресурсів (НАЕР) № 159 від 10.12.2010 про затвердження Галузевого класифікатора
енергозберігаючих товарів
2. Наказ Міністерства з
питань житлово-комунального господарства України від 10.11.2009 № 352 «Про
затвердження Галузевої програми енергоефективності та енергозбереження у
житлово-комунальному господарстві на 2010-2014 рр.».
3. Наказ Міністерства
будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 335 від
10.11.2006 «Про затвердження Методики розрахунку норм питомих витрат
паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного
господарства України».
4. Наказ Держкоменергозбереження
№ 112 від 22.10.2002 «Про затвердження Основних положень з нормування питомих
витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві».
5. Наказ
Держкоменергозбереження № 46 від 07.05.2001 «Про затвердження Міжгалузевих норм
витрат для опалювальних котлів, які експлуатуються в Україні».
6. Наказ
Держкоменергозбереження № 47/127 від 21.06.2000 «Про затвердження Положення про
матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств,
організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному
виробництві».
7. Наказ
Держкоменергозбереження № 91 від 25.10.1999 «Про затвердження Міжгалузевих норм
споживання електричної та теплової енергії для установ і організацій бюджетної
сфери».
8. Наказ Держкоменергозбереження
№ 78 від 15.09.1999 «Про затвердження порядку організації та проведення
енергетичних обстежень бюджетних установ, організацій та казенних підприємств
та порядку організації та проведення тендерів на здійснення енергетичних
обстежень бюджетних установ, організацій та казенних підприємств».
9. Наказ
Держкоменергозбереження № 58 від 05.07.1999 «Про затвердження міжгалузевих норм
питомих витрат електроенергії на виробництво продукції деревообробки».
10. Наказ
Держкоменергозбереження № 27 від 09.04.1999 «Про затвердження Положення про
порядок організації енергетичних обстежень».
11. Наказ
Держкоменергозбереження № 101 від 14.11.1997 «Щодо проведення паспортизації
енергоспоживаючих об’єктів».
12. Наказ Держкоменергозбереження № 49 від
12.05.1997 «Щодо Тимчасового положення про порядок проведення енергетичного
обстеження та атестації спеціалізованих організацій на право його проведення».
Важливим залишається
питання впровадження європейських стандартів у сфері енергозбереження у чинному
законодавстві України, тому, безперечно, розвиток законодавства у даній сфері
повинен відбуватися постійно, в тому числі з урахуванням нових наукових
напрацювань та розвитку у сфері енергозбереження.
3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ» ТА СФЕРА
ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Закон України «Про енергозбереження»
визначає правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження
для всіх підприємств, об’єднань та організацій, розташованих на території
України, а також для громадян.
Суб’єктами правового
регулювання відносин у сфері енергозбереження є юридичні та фізичні особи, в
результаті діяльності яких здійснюються:
- проведення енергозберігаючої
політики та заходів щодо енергозбереження в усіх галузях народного
господарства-промисловості, транспорті, будівництві, сільському
господарстві, соціальній сфері та побуті, а також у сфері міждержавного та
міжнародного співробітництва;
- видобування, переробка,
транспортування, виробництво, зберігання та використання всіх видів
палива, теплової та електричної енергії, інших ресурсів природного чи
штучного походження в частині використання паливно-енергетичних ресурсів;
- проведення енергетичного
аудиту;
- виробництво та поставка
енергетичного та енергоспоживаючого обладнання, машин, механізмів,
конструкційних, будівельних матеріалів та іншої продукції, приладів
обліку, контролю і регулювання витрачання енергоресурсів;
- науково-дослідні,
проектно-конструкторські, експертні, спеціалізовані, монтажні,
налагоджувальні, ремонтні та інші види робіт і послуг, пов’язані з
підвищенням ефективності використання та економії паливно-енергетичних
ресурсів;
- роботи, пов’язані з розвитком і
використанням нетрадиційних поновлюваних джерел енергії, вторинних
енергетичних ресурсів, процесів заміщення дефіцитних видів палива;
- визначення пріоритетних
напрямів екологічно чистої енергетики і створення нових джерел енергії та
видів палива;
- інформаційне забезпечення
народного господарства та населення з проблем енергозбереження і
використання нових джерел енергії та видів палива;
- створення ефективних систем
управління та засобів контролю за енергозбереженням.
Даний закон встановлює
принципи державної політики у сфері енергозбереження, уповноважені органи у
даній сфері, економічні механізми енергозбереження, регулює засади
стандартизації та нормування енергоспоживання, здійснення державної експертизи
у сфері енергозбереження, питання енергетичного аудиту та інші питання.
4. ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ
Закон України «Про
енергозбереження» встановлює принципи державної політики у сфері
енергозбереження, які знаходять свою подальшу реалізацію у чисельних
підзаконних нормативно-правових актах України. Законом України «Про
енергозбереження» визначено такі основні принципи державної політики у сфері
енергозбереження:
а. створення державою
економічних і правових умов зацікавленості в енергозбереженні юридичних та
фізичних осіб;
б. здійснення державного
регулювання діяльності у сфері енергозбереження на основі застосування
економічних, нормативно-технічних заходів управління;
в. пріоритетність вимог
енергозбереження при здійсненні господарської, управлінської або іншої
діяльності, пов’язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням,
зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів;
г. наукове обґрунтування
стандартизації у сфері енергозбереження та нормування використання
паливно-енергетичних ресурсів, необхідність дотримання енергетичних стандартів
та нормативів при використанні палива та енергії;
д. створення
енергозберігаючої структури матеріального виробництва на основі комплексного
вирішення питань економії та енергозбереження з урахуванням екологічних вимог,
широкого впровадження новітніх енергозберігаючих технологій;
е. обов’язковість
державної експертизи з енергозбереження;
ж. популяризація
економічних, екологічних та соціальних переваг енергозбереження, підвищення
громадського освітнього рівня у цій сфері;
з. поєднання методів
економічного стимулювання та фінансової відповідальності з метою раціонального
використання та економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів;
и. встановлення плати за
прямі втрати і нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;
к. вирішення проблем
енергозбереження у поєднанні з реалізацією енергетичної програми України, а
також на основі широкого міждержавного співробітництва;
л. стимулювання
раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів шляхом комбінованого
виробництва електричної та теплової енергії (когенерації);
м. поступовий перехід до
масового застосування приладів обліку та регулювання споживання
паливно-енергетичних ресурсів;
н. обов’язковість
визначення постачальниками і споживачами обсягу відпущених паливно-енергетичних
ресурсів за показаннями приладів обліку споживання паливно-енергетичних
ресурсів у разі їх наявності;
о. запровадження системи енергетичного
маркування електрообладнання побутового призначення.
Дані принципи повинні враховуватися при прийнятті наступних законних та
підзаконних нормативних актів, при здійсненні будь-якої діяльності та формуванні
політики держави.
